spot_img
П’ятниця, 29 Березня, 2024
More
    HomeНовиниБілорусьЯкий запас міцності у режиму Лукашенка?

    Який запас міцності у режиму Лукашенка?

    -

    9 серпня 2020 року у Білорусі відбулися чергові президентські вибори, і вранці наступного дня Центральна виборча комісія оголосила офіційні попередні результати, згідно з якими Олександра Лукашенка підтримали трохи більше 80% виборців республіки, а кандидат від об’єднаних демократичних сил Світлана Тихановська отримала 9,9%.

    Однак, відразу ж почали надходити численні повідомлення з місць про масові фальсифікації та підтасовування результатів, що дало підставу противникам Лукашенка сумніватися у правдивості оголошених ЦВК результатів голосування.

    По всій країні прокотилися багатотисячні акції протесту з вимогами визнання офіційних даних недостовірними та негайною відставкою Лукашенка.

    Багато незалежних експертів ділилися прогнозами, що чинному режиму залишилися дні, або в найкращому разі тижня, проте завдяки підтримці армії, міліції та КДБ Білорусі Лукашенку вдалося утримати владу, а багато його опонентів або були змушені виїхати за межі країни, де продовжили активну політичну. діяльність чи опинилися у висновку.

    Країни Заходу не визнали Лукашенка легітимним президентом після 9 серпня 2020 року, але підтримку йому надала російська влада, яка вважала, що будь-який новий президент Білорусі буде для Москви ще гіршим, ніж норовливий Олександр Лукашенко.

    У дні другої річниці білоруських поствиборчих подій кореспондент Російської служби «Голосу Америки» поговорила з політичними експертами про нинішню ситуацію в республіці та про можливий розвиток подальших подій.

    «Кремль та його білоруський сателіт кинули рукавичку розвиненому цивілізованому світу»

    Політичний аналітик Олександр Класковський зазначає, що за два роки правлячий режим у Білорусі став ще жорсткішим, посилюється контроль силовиків, спецслужб, громадян можуть відправити у в’язницю за звинуваченням в «екстремізмі» за лайк у Facebook.

    «Лукашенко задавив масове мирне повстання за допомогою грубої поліцейської сили і тепер найсуворішими сталінськими методами намагається утримати ситуацію під контролем. На сьогодні це йому вдається, і частина його політичних супротивників відбуває величезні терміни ув’язнення, а інша частина була змушена виїхати за кордон у політичну еміграцію», – констатував експерт у розмові з кореспондентом Російської служби «Голосу Америки».

    Опозиціонери, які опинилися за кордоном, не припинили політичну діяльність – вони збирають форуми, конференції і намагаються виробити стратегію боротьби з режимом. Однак Олександр Класковський зауважує: «Схоже, зараз така ситуація, коли проти брухту немає прийому, і це – така фаза контрреволюції. З деякою часткою умовності можна провести паралель з російською революцією 1905 року, коли по всій країні були розставлені шибениці, і в тій ситуації ні Ленін, ні Троцький, ні будь-який інший революціонер не міг запропонувати якусь чудодійну стратегію, яка могла б одразу допомогти перемогти царизм . І лише через роки, коли дозрів комплекс умов, революція змогла перемогти, причому, не за тими планами і лекалами, які на своїх з’їздах пропонували більшовики та інші партії – все почалося стихійно».

    Співрозмовник «Голосу Америки» згоден, що зараз є низка факторів, які працюють і проти Лукашенка, і проти Путіна, який його підтримує. «Зараз обидва режими вплуталися у війну проти України, запрацювали серйозні економічні санкції, які, вочевидь, посилюватимуться. А коли може спрацювати такий кумулятивний ефект низки негативних для цих режимів факторів – питання відкрите і гадати про це справа невдячна», – вважає він.

    Розбіжності між представниками політичної еміграції та їх нездатність об’єднатися, Класковський називає якимсь дежавю: «І так звана стара білоруська опозиція, яка існувала до 2020 року, після низки важких поразок сконцентрувалася на внутрішньовидовій боротьбі, коли скликалися конгреси, формувалися коаліції. . Тобто точилася боротьба за якісь портфелі своєї “резервації”, за розподіл мізерних ресурсів».

    На його думку, нинішня нова опозиція, тобто ті, хто задавав тон улітку 2020 року, теж ризикує скотитися на цей шлях, тому що, будучи видавленою на еміграцію, вона сьогодні має досить слабкі можливості для впливу на білоруське суспільство, яке залякане державним терором. . І мало хто наважується на збройну боротьбу.

    «Тому питання дієвої стратегії залишається хворим для опозиції, яка опинилася в зарубіжжі, хоча 8 та 9 серпня у Вільнюсі пройшла конференція “Нова Білорусь”,

    де Світлана Тихановська, яка останнім часом потрапила під шквал критики за нерішучість та відсутність ясної стратегії, зробила низку компромісних кроків. Зокрема – оголосила про створення так званого “перехідного Кабінету” і дала низку портфелів своїм критикам, що, можливо, на якийсь час погасить пристрасті. Але питання дієвої стратегії, як і раніше, стоїть рубом і тут навряд чи можливі якісь чудодійні рецепти», – вважає політичний аналітик.

    І резюмує: «У сьогоднішніх умовах режим має запас міцності, тим більше, що тут велику і навіть вирішальну роль відіграє фактор російської підтримки. Тому багато залежатиме від подальшого ходу війни в Україні. Якщо вона закінчиться поразкою Росії, що поки що таки важко уявити, її серйозним послабленням, якимись політичними катаклізмами в самій Росії, то, можливо, це послабить на якийсь час прив’язку Білорусі до Росії і створить для супротивників режиму Лукашенка”. вікно можливостей”. І ще треба зважати на динаміку економічної ситуації – зараз спостерігається рецесія білоруської економіки, багато в чому через західні санкції падає внутрішній валовий продукт, незалежні економісти кажуть, що перспектива теж досить похмура. Але тут знову ж таки питання: чи впаде економіка, чи поступово деградуватиме? У другому випадку режим Лукашенка матиме запас міцності. Можу висловити особисту думку: звісно, ​​Кремль та його білоруський сателіт кинули рукавичку розвиненому цивілізованому світу і зрозуміло, що в історичному плані вони навряд чи витримають це протистояння. Але деградація або агонія цих режимів може розтягнутися досить тривалий час».

    «Це самі режими Лукашенка та Путіна люблять запевняти нас, що вони – вічні»

    Аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень (Belarussian Institute for Strategic Studies) Вадим Можейко вважає, що найбільш політизована частина білоруського суспільства досі не вийшла з серпня 2020 року.

    У розмові з кореспондентом Російської служби «Голосу Америки» він образно описав це так: «Таке відчуття, що зараз для Білорусі йде 730-й день цього серпня, бо всі живуть цим часом. Найголовніше, що змінилося за цей час – Лукашенко втратив внутрішню легітимність та значну частину міжнародної. І якщо до серпня 2020 року його могли називати диктатором, говорити про проблеми з правами людини, але все-таки його ідентифікували як президента, то тепер його взагалі так не називають на Заході, а Росії чи Китаї його формально таким вважають, але при цьому бачать його сильно кульгавої легітимності, і це не додає Лукашенку сили навіть в очах тих, хто з ним ще готовий говорити. Тобто, незважаючи на те, що він фізично утримав владу в Білорусі шляхом репресивних дій, жодної легітимності йому повернути не вдалося».

    Вадим Можейко вважає, що теоретично Лукашенко міг змінити жорсткі репресії на спробу налагодити внутрішньонаціональний діалог, але насправді цього не відбувається.

    «Продовжується політика грубої сили – понад 1200 політичних ув’язнених перебувають у в’язницях Білорусі, і це лише ті, хто офіційно такими визнаний правозахисниками, а загалом тисячі зараз проходять у кримінальних справах, десятки тисяч уже пройшли через в’язниці, і останнім часом видно, що репресії не просто продовжуються, а шукають собі нові жертви. Практично всі недержавні ЗМІ визнані “екстремістськими” – це білоруський аналог “ворога народу” або “іноагента”, і в цьому сенсі Лукашенко також легітимність собі не повернув», – наголошує аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень.

    При цьому Вадим Можейко не бачить нічого, що насторожує в тому, що серед білоруської опозиції існують серйозні протиріччя. За його словами, повна згода можлива лише всередині «партії влади» чи якоїсь штучно створеної структури.

    «Самі собою суперечки – це нормально, тільки в армії всі ходять строєм. Тому – так, конфлікти є, але немає конфлікту про те, хто має найбільшу легітимність. Зрештою всі розуміють, що нею володіє Тихановська, і хоч би якими неушкодженими були вибори, нічого кращого немає для того, щоб визначити, за кого люди голосували. І легітимність у Тихановської не можна відібрати, оскільки немає завершених виборів і присягу вона не приймала і формально не стала президентом, то немає можливості її імпічменту. І всі претензії до Тихановської з боку противників Лукашенка зводяться до наступного: чому ви не брали участь у нашому заході, чому ви не дали нам якусь посаду у своїх структурах. Тобто, зрештою, всі конфліктуючі апелюють до Тихановської, що саме собою досить промовисто», – зауважує співрозмовник «Голосу Америки».

    Вадим Можейко також згадав про конференцію «Нова Білорусь», яка відбулася днями, і висловив сподівання, що ті люди, які увійшли до «перехідного Кабінету», у яких амбіції підкріплюються компетенціями, займуться конструктивною діяльністю.

    Експерт також вважає, що в найближчому майбутньому залишається ймовірність зміни влади в Білорусі. «Це самі режими Лукашенка та Путіна люблять запевняти нас, що вони – вічні, а насправді режим Лукашенка перебуває у дуже вразливому становищі, у нього немає внутрішньої легітимності, немає хороших внутрішніх ресурсів, можливість нормальної економічної кооперації і так була погана, а після війни тим більше – все під дуже серйозними санкціями. У Лукашенка немає навіть інструментів ці санкції скасувати, бо коли вони запроваджувалися через політв’язнів, він хоча б теоретично мав можливість цих політв’язнів відпустити. Сьогодні санкції запроваджуються через війну, але припинити війну або повернути її назад у Лукашенка немає можливостей», – констатує він.

    І нагадує, що останні два роки стійкість Лукашенка будувалася на підтримці Росії, але зараз ресурси самої Росії знаходяться не в…

    Схожі новини

    LEAVE A REPLY

    Please enter your comment!
    Please enter your name here

    Залишайся на зв'язку

    0FansLike
    0FollowersFollow
    3,913FollowersFollow
    0SubscribersSubscribe

    Останні новини