spot_img
Вівторок, 5 Липня, 2022
More
    ДодомуНовиниУкраїна"Не ходіть більше до школи, школи більше немає"

    “Не ходіть більше до школи, школи більше немає”

    -

    Школа №66 була гордістю Маріуполя – після капітального ремонту вона пропрацювала лише 4 роки та готувалася до чергового випускного. Але все скінчилося 23 лютого. У перший день війни до школи прийшли лише директор та завучі. Думали, це тимчасова перерва. За два тижні школу зруйнував російський снаряд.

    Якщо шукати маріупольську школу №66 у Google, пошуковик видає: час роботи з 8-ми до 5-ти. Вихідні – субота, неділя. Ось тільки востаннє учні тут були 23 лютого.

    «24 лютого я прийшла до школи, прийшли мої заступники, технічний персонал. Ми сказали всім вчителям та всім учням, щоб вони не приходили. Зі своїми заступниками ми сховали всю технічну документацію, документацію школи, журнали, особисті справи, трудові книжки вчителів. Ми сховали всю нашу техніку, ноутбуки у сейфи. Усі закрили, навели такий, знаєте, порядок. Я навіть зняла відео – останнє відео в школі. Ось так розпочався наш перший день війни», – згадує Наталія Ровицька, директорка школи №66 м. Маріуполь.

    Коли директорка Наталія Ровицька говорить про школу, вона ніби говорить про рідну людину. Гордість міста. Улюблениця дітей та батьків.

    «У нас школа була після капітального ремонту, ми працювали лише 4 роки. Школа була дуже гарна, школа була класною», – каже Наталя.

    Читайте також:
    Благодійники зі США допомагають як українським біженцям, так і їхнім вихованцям

    Небезпечно у Маріуполі стало одразу після 24-го лютого. Але спочатку Наталя могла ходити пішки з дому і перевіряти, чи все гаразд зі школою. А потім школу обстріляли російська армія: «Останнього разу я була у школі 9 березня. А 10 березня, у другій половині дня до мене прийшли батьки, які жили біля школи, і сказали: Наталю Юріївно, більше до школи не ходіть, показали мені фотографію, бо школи немає. Було пряме влучення, школа зруйнована».

    Обстріл міста посилювався. Наталя з чоловіком, собакою Атосом та ще 26 сусідами з під’їзду кілька днів сиділи у підвалі їхнього будинку. «Виходили лише на вулицю, щоб підігріти собі їжу, чи щось приготувати на багатті, – згадує Наталя. – 8 та 9 березня у нас у Маріуполі пішов сніг, і ми збирали цей сніг та користувалися цією водою. Коли ми вийшли надвір з бомбосховища подивитися, що відбувається, ми побачили, що поряд з нашим будинком дуже багато зруйнованих будинків. І хлопці, які були разом із нами, сказали: поки наші машини ще на ходу, хоч вікон уже немає, давайте – сідайте та поїхали».

    Вони навіть не встигли зайти до своєї квартири на четвертому поверсі. Виїхали, у чому були.

    «Ми майже не збиралися, у нас були з чоловіком із собою документи, з нашого бомбосховища ми взяли дві подушки, ковдру, каструлю я взяла з якоюсь їжею, скільки там картоплі в нас було й пляшка з водою. Так ми поїхали. Нас зупинили кадировці з автоматами. То був вечір. Ми простояли з ними до ранку, на вулиці було мінус сім. Це було дуже страшно. Але потім десь о 7-й ранку вони нас відпустили», – розповідає Наталія Ровицька.

    Читайте також:
    Джон Салліван: «Російська влада недооцінила Україну»

    Тільки за два тижні Наталя дізнається: виїхали вони вчасно. Сусід зміг їй додзвонитися і розповів: їхнього будинку більше немає: «Ми виїхали з міста десь о 10-й ранку. А десь о першій годині дня в наш будинок потрапили дві фосфорні бомби, три доби наш будинок горів».

    Вже перебуваючи у безпеці, Наталя змогла зв’язатися зі своїми рідними, вчителями та батьками учнів. І майже одразу отримала пропозицію на роботу у Варшаві. Там фонд «Непохитна Україна» відкрив першу українську школу і потрібен був директор.

    «У цій школі було 13 учнів із Маріуполя, троє – з моєї школи», – каже Наталя.

    Учні ж школи №66 зараз розкидані світом. Майже з усіма є зв’язок, каже Наталя. Але дехто так і не зміг виїхати з Маріуполя: «Усі школи України, куди зверталися наші батьки, без жодних документів дітей приймали. Навчання йшло онлайн, діти закінчили навчальний рік в інших школах. У нас було 26 випускників. Один випускник першого березня загинув від поранення і закінчили школу 25. П’ятеро з них зараз на території Маріуполя».

    Останній дзвінок зробили онлайн. Про випускне ще навіть не думали. Але вчителі продовжують займатися онлайн із одинадцятикласниками – готують їх до випускного тесту. Наталя просила батьків написати заяву про відрахування їхніх дітей зі школи 66. Поки що батьки на такий крок не наважилися.

    «Ми всі живемо лише тим, що сподіваємось, – ми повернемося до Маріуполя. Нам важливо, щоб Маріуполь був українцем, нам важливо, щоб це розумів увесь світ», – каже Наталія Ровицька.

    Схожі новини

    ЗАЛИШИТЕ ВІДПОВІДЬ

    Будь ласка, введіть свій коментар!
    Будь ласка, введіть тут своє ім'я

    Залишайся на зв'язку

    0FansLike
    0FollowersFollow
    3,377FollowersFollow
    0SubscribersSubscribe

    Останні новини