spot_img
Вівторок, 5 Липня, 2022
More
    ДодомуНовиниБілорусьтрошки про інтеграцію та багато про боротьбу із Заходом

    трошки про інтеграцію та багато про боротьбу із Заходом

    -

    У понеділок 23 травня у Сочі відбулася чергова зустріч Володимира Путіна та Олександра Лукашенка. Домовленості про це було досягнуто під час саміту ОДКБ, коли Лукашенко спробував налякати лідерів Вірменії, Казахстану, Киргизстану та Таджикистану: «Без якнайшвидшого згуртування наших країн, без зміцнення політичних, економічних, військових зв’язків нас завтра може не бути

    Формально головними темами сочинського саміту було заявлено подальший рух шляхом кооперації промислових підприємств двох країн та питання загальної безпеки. Однак, першому питанню увага була приділена суто формально: «Дуже важливо (ви якось це зазначали), що економіка в Росії і взагалі у нас в союзі не просто зміцнюється, а зненацька інтенсивно зміцнюється», – підтакував на камери Лукашенко Путіну. А ось про спільну безпеку, тобто про протистояння Заходу в умовах російської агресії проти України, розмова йшла у більш серйозних тонах.

    «Знову дратувати населення, хай навіть і задавлене репресіями, явно не на користь Лукашенка»

    Цьогорічний саміт Путіна та Лукашенка виглядає зовсім малозначною подією на тлі того, що відбувається в Україні, констатував в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» керівник програми «Російська внутрішня політика та політичні інститути» Московського центру Карнегі Андрій Колесніков. На його думку, їхня зустріч більше схожа на вимушену демонстрацію солідарності двох «останніх диктаторів Європи», і не більше.

    «Звичайно, їм завжди знайдеться що обговорити, зробивши це публіці як якесь досягнення, – уточнив він. – Але мені здається, що значення саміту за нинішніх умов мінімальне, про що побічно свідчить і слабкий інтерес до нього агентств новин».

    Колесніков припустив, що з урахуванням складної обстановки на українському театрі воєнних дій сьогодні можливе абсолютно все, включаючи посилення тиску Кремля на Лукашенка для того, щоб він задіяв свою армію для нападу на Україну. У всякому разі, гіпотетично Путін зацікавлений у такому повороті справ, стверджує він: «Це дозволило б йому відкласти певний термін загальну мобілізацію у Росії заповнити нестачу людських ресурсів. Але, як видається, у Лукашенка все ж таки немає жодного бажання влазити в подібну авантюру. Він готовий лише скільки завгодно словесно підтримувати Путіна».

    Наслідки залучення білоруської армії у війну можуть бути непередбачуваними, якщо говорити про реакцію суспільства на такий крок, вважає політолог: «Особливо у контексті того, що Білорусь фактично пережила народне повстання у 2020 році. І зараз знову дратувати населення, нехай навіть задавлене репресіями, явно не на користь Лукашенка. Хоча вербально він готовий нести будь-яку нісенітницю на виправдання того, що відбувається в Україні. Із цієї ж низки його заява, в якій Лукашенко звинуватив Захід у бажанні розчленувати Україну. Звичайно, це повний абсурд. В абсурдизації дійсності та самого дискурсу два лідери сьогодні здебільшого й змагаються між собою…».

    Позиція Лукашенка цілком зрозуміла, зауважив Андрій Колесніков: «Він боїться ризикувати, та ще в тій стадії, коли в Україні спостерігається абсолютний позиційний глухий кут у військовому сенсі, і немає жодних гарантій, що участь білоруської армії сприятиме виходу з цього глухого кута, а тим більше розвороту війни на користь Москви. Тут, як не крути, все одно справа швах».

    «Систему влади в Білорусі на чолі з Лукашенком Москва зберегла з обмеженням його можливостей щодо управління зовнішнім суверенітетом країни»

    Під час сочинської зустрічі з Путіним Лукашенко сказав: «Нас непокоїть те, що вони готові – поляки, натовці – вийти, “допомогти” таким чином забрати, як до 1939 року, Західну Україну. Нас це насторожує не лише з погляду сьогоднішньої безпеки. Це їхня стратегія і щодо Західної Білорусі. Тому ми вухо гостро тримаємо». І додав, що президент Польщі Анджей Дуда, який у неділю був у Києві, «Майже нічого не вирішує в Польщі. Займається цими фейками».

    Нелюбов Лукашенка до Польщі загальновідома. Але чомусь він раптом заговорив про це зараз – поцікавилася кореспондент Російської служби «Голоси Америки» у керівника незалежного білоруського Центру політичного аналізу та прогнозу Павла Усова. Усов зауважив, що подібні заяви – звичайна для Лукашенка риторика після 2020 року, коли він став підвищувати градус. «зовнішньополітичної загрози».

    «З одного боку він якоюсь мірою мобілізував навколо себе відданих йому бюрократів та військових, мовляв, всі події 2020 року були лише провокацією польських та американських спецслужб, які хотіли захопити країну. За цією логікою він запустить репресії виключно для того, щоб зберегти суверенітет та незалежність. А другий момент – це прагнення зміцнити свої позиції в очах Москви на першому етапі. Адже, як ми знаємо, що на той момент вирішувалося питання, в якому стані Москва прийме капітуляцію Лукашенка – або він залишається “технічним президентом”, або його приберуть за допомогою запуску “перехідних механізмів”. І на той час – 2020 – 2021 роках – очікування від реалізації цього сценарію були дуже високими. А він хотів довести свою повну лояльність, але при цьому натякав, що якщо Москва його прибере, то негайно Польща та НАТО будуть біля Смоленська.»– Вважає Усов.

    І додає: «Ми бачимо, що систему влади у Білорусі на чолі з Лукашенком вона зберегла з обмеженням його можливостей щодо управління зовнішнім суверенітетом країни. У стратегічному питанні Росія повністю розпоряджається Білоруссю на власний розсуд».

    На думку експерта, сьогодні подібна риторика Лукашенка (про загрозу з боку Польщі та НАТО) пов’язана зі спробою інформаційно виправдати подальше поглинання Білорусі Росією у військово-стратегічному плані, оскільки присутність російських військ у Білорусі зберігається, а це доводить, що сама Білорусь залишається джерелом загроз для України та сусідніх країн.

    «З подібних заяв, які звучать постійно, можна зробити висновок: швидше за все найближчим часом буде ухвалено рішення щодо розміщення стаціонарної військової бази, а можливо, і кількох військових баз Росії. Що означає військову окупацію Білорусі під приводом захисту територіальної цілісності та незалежності країни від “польських панів та окупантів”. Ще залишається відкритим питання розміщення російської ядерної зброї біля країни. Вона може бути введена сюди також під приводом стримування (НАТО). Ось із чим пов’язана ця риторика Лукашенка»– Підсумовує Усов.

    «Лукашенко хоче вирішувати продовольчу кризу, хоча всім зрозуміло, що саме вона і Путін цю кризу і створюють»

    За кілька годин до початку зустрічі з Володимиром Путіним Олександр Лукашенко надіслав листа генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутеррішу. І там мова, зокрема, були такі рядки: «Війна в Україні – це війна біля наших стін! Враховуючи територіальну близькість та спільне історичне минуле з Україною, Білорусь щиро зацікавлена ​​у якнайшвидшому врегулюванні ситуації в цій країні. Нас як сусідів України непокоїть майбутнє регіональної безпеки та гарантії національної безпеки Білорусі. Вирішувати ці питання без нашої участі, як і участі країн регіону, неможливо. Ми – не агресори, як нас намагаються уявити деякі держави. Білорусь ніколи не була ініціатором будь-яких війн чи конфліктів. Саме тому Білорусь щиро і незмінно залишається прихильною до завдання якнайшвидшого примирення».

    У цьому листі Лукашенко також згадує: «постійні зусилля Білорусі щодо сприяння врегулюванню конфлікту на сході України у 2014-2015 роках. У результаті у 2015 році саме у Білорусі було підписано відомі Мінські угоди. І зараз, у 2022 році, саме Білорусь змогла започаткувати переговори української та російської делегацій на нашій території.».

    Кореспондент Російської служби «Голоси Америки» попросила прокоментувати ці фрагменти старшого радника Світлани Тихановської Франака Вечіркуі зокрема, звернули увагу на те, що Лукашенко пише не про «спеціальної військової операції», А про війну? І якщо він намагається позиціонувати себе як миротворець, то чи вдасться йому ініціювати «Мінськ-3» та виторгувати послаблення, а то й скасування санкцій, накладених після подій другої половини 2020 року?

    «Чи каже він “на”, чи “в Україні” – не має жодного значення. Поки він на повідку у Путіна і повністю від нього залежить, всі ці риторичні постаті не мають різниці. Повідець може бути довшим або коротшим, але це повідець»– упевнений співрозмовник «Голоси Америки».

    Вечірка згоден, що Лукашенко намагається уникнути санкцій і для того, щоб «продати себе дорожче»використовує тему продовольчої кризи, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії в Україну та блокуванням акваторії Чорного моря поблизу українських портів. «Він розуміє, що для світу продовольча криза стає темою №1, і на цьому намагається заробити собі окуляри та зняти санкції.»– пояснює старший радник Світлани Тихановсько

    З цією ж метою Лукашенко намагався торік використати міграційну кризу, розуміючи, що Європа, особливо сусідні з Білоруссю країни, дуже болісно сприймуть ситуацію з неконтрольованим потоком біженців з Близького Сходу та Африки. «Тоді він продавав себе, як людину, здатну вирішити мігрантську кризу, а тепер хоче вирішувати продовольчу кризу, хоча мені здається, всім зрозуміло, що саме він і Путін цю кризу і створюють»– констатує Франак Вечірка.

    І продовжує: «Зрозуміло, що це є абсолютно скоординована тактика. Росія блокує порти, натомість отримує зняття санкцій проти Лукашенка, і той знову стає суб’єктом міжнародної політики. Росія нічого не втрачає, але знову стає гравцем, який може вирішувати світові проблеми. Так само, як і Лукашенко, котрий може “рятувати” сусідів. Це такий хитрий піарівський хід, який не вирішує повністю проблему продовольчої кризи, але створює спокусу трішки послабити тиск на Білорусь замість часткового вирішення проблеми для західних гравців.».

    На відміну від Павла Усова, Франак Вечірка не вважає, що найближчим часом Росія офіційно створить військові бази на території Білорусі: «Зараз це не потрібно ні Росії, ні Лукашенку, оскільки розміщення російських військ і так забезпечується nonstop – є два навчальні центри, які й так за фактом є базами, хоча за документами – ні. Тому що в білоруському…

    Читайте також:
    У Мінську розпочався суд над редакцією БелаПАН

    Схожі новини

    ЗАЛИШИТЕ ВІДПОВІДЬ

    Будь ласка, введіть свій коментар!
    Будь ласка, введіть тут своє ім'я

    Залишайся на зв'язку

    0FansLike
    0FollowersFollow
    3,377FollowersFollow
    0SubscribersSubscribe

    Останні новини