spot_img
Середа, 10 Серпня, 2022
More
    HomeНовиниСШАУкраїнська перемога та амбіції Кремля: сценарії та оцінки

    Українська перемога та амбіції Кремля: сценарії та оцінки

    -

    «Три різні армії» та їх три долі; політичні цілі, що розійшлися з бойовими діями та три потенційні ядерні сценарії, загроза яких переоцінена – це лише деякі теми аналітичної доповіді про війну в Україні, опублікованої Інститутом досліджень зовнішньої політики (Foreign Policy Research Institute, FPRI) та підготовленої ветераном ЦРУ

    Автор доповіді: «Війна Росії в Україні: безкомпромісні цілі та невизначене майбутнє» (Russia’s War in Ukraine: Uncompromising Objectives and an Uncertain Future) – Філіп Василевскі (Philip Wasielewski) – стипендіат Темплтона 2022 в FPRI, колишній офіцер відділу воєнізованих операцій (Paramilitary Case Officer), який пропрацював 31 рік в Оперативному директораті ЦРУ (Directorate of Operations в Central Intelligence Agency, CIA). Він не з чуток знайомий з армійською службою: воював у складі корпусу морської піхоти в Афганістані та Іраку, а потім отримав ступінь магістра Гарвардського центру російських досліджень імені Девіса та ступінь магістра досліджень національної безпеки Військового коледжу армії США.

    Ще в середині січня 2022 року вашингтонський Центр стратегічних та міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies, CSIS) опублікував доповідь: «Російське вторгнення в Україну: можливі сценарії» (Russia’s Possible Invasion of Ukraine). Практично всі прогнози доповіді про стратегію та послідовність російського вторгнення в Україну справдилися. Ця доповідь була підготовлена ​​Філіпом Василевським у співавторстві з директором програми міжнародної безпеки CSIS Сітом Джонсом (Seth Jones). Матеріал Російської служби «Голосу Америки» на цю тему див.

    30 червня 2022 року Філіп Василевскі в рамках онлайн-презентації з FPRI – аналітичного центру, що базується у Філадельфії, – поділився основними висновками свого нового дослідження.

    Три складові

    «Битва, що триває на Донбасі, може забезпечити Росії деякі тактичні успіхи і пропагандистську перемогу, але, швидше за все, не стратегічну», – констатує Філіп Василевскі. І перша причина – стан армії-агресора, яка сформована із трьох зовсім різних частин: «Перша — це еліта: десантники, морська піхота, спецназ та приватні військові компанії. Ці повністю добровольчі формування укомплектовані найефективнішими бійцями і досі демонструють готовність просуватися вперед. Але ж вони зазнали і найважчих втрат, – каже експерт. – Оскільки всі російські елітні сили вже задіяні в боях, а на їхню підготовку йдуть роки, можливість швидкого відновлення їх чисельності та боєздатності зводиться до нуля» – вважає аналітик, який воював у морській піхоті та має багаторічний досвід планування спецоперацій.

    Читайте також:
    лідера «Аль-Кайди» Завахірі вбито в Афганістані

    «Друга частина — це регулярна російська армія, яка складається з контрактників і призовників (хоча влада заперечує останнє), – продовжує Василевскі. – Її проблеми – низький моральний дух, недоліки командування на полі бою на всіх рівнях та логістика». Хоча є приємні для Кремля винятки: «Артилерійські частини демонструють високий професійний рівень та є найефективнішим родом військ проти українських підрозділів. Однак ефективність інших – (наприклад, танків та піхоти) у кращому випадку – нерівномірна. Багато частин було об’єднано у порядку польової доцільності через великі втрати. Їхня перевага перед українською армією на Донбасі не як, а лише в кількості».

    «Третій компонент російської армії складається з “допоміжних сил”, які хоч і використовують російську зброю, форму та спорядження, але не пов’язані безпосередньо з російськими офіційними військовими структурами. До них входять ополченці так званих ДНР і ЛНР, а також загони чеченців, вірні Рамзану Кадирову». Оцінка боєздатності цих частин у доповіді вбивча у переносному та прямому значенні слова: «Солдати самопроголошених республік – по суті справи, гарматне м’ясо, яке максимально використовується в Донбасі для мінімізації втрат регулярної армії. Їх часто примушують до служби, вони проходять мінімальну (якщо взагалі проходять) підготовку, і іноді озброєні гвинтівками із поздовжньо-ковзним затвором часів Другої світової війни. Немотивовані та погано забезпечені, вони мають дуже сумнівні наступальні можливості». Втім, вважає експерт, вони можуть стати в нагоді, якщо їм доведеться захистити свої будинки, якщо українські частини увійдуть на територію так званих ДНР та ЛНР.

    «Чеченці, незважаючи на їхню жахливу репутацію – або, можливо, через неї – схоже, більше використовуються в тилу: як блокуючі сили для запобігання відступу [заградительные отряды] – аналогічна місія мала підрозділи НКВС під час Другої світової війни», – пише експерт.

    Що ж чекає у майбутньому ці три складові російської армії? «Битва за Донбас перетворилася на м’ясорубку для обох сторін. Кожна армія щодня втрачає кілька сотень солдатів убитими чи пораненими. Росія та Україна залучені до кривавої війни, яка призводить до втрати людей і техніки зі швидкістю, небаченою в Європі понад 75 років», – констатує Філіп Васієлевський.

    «Полого-горбисті, відкриті поля Донбасу вважаються сприятливими для танкових боїв. Коли розпочався наступ, деякі передбачали, що Росія зможе швидко і глибоко прорвати українські позиції бронетанковими частинами, що відповідало б позбавленій уяви російській тактиці», – вважає Василевський. Однак цього не сталося. Російські танки дуже погано показали себе під час першої фази війни у ​​лютому – березні: абсолютно вразливі для Джавелінів, незважаючи на швидкі приварені над вежами комічні козирки з труб і грат (ракета Javeline зазвичай б’є танк зверху, призводячи до детонації боєприпасів та відриву вежі) вони також зненацька продемонстрували погану прохідність. Екіпажі часто кидали їх у справному стані. Схоже, вважають інші експерти, час танків як вирішальної сили на полі бою взагалі історично добіг кінця, адже саме у Росії їх було в останні 70 – 90 років найбільше у світі: тепер вони стають не потрібними.

    Читайте також:
    Ракетний захист США: Репортаж з баз Аляски

    «На Донбасі театр бойових дій перетинають річки Сіверський Донець та Оскол, які виявились складною перешкодою для росіян при наведенні переправ під обстрілом. Крім цих річок, природні перешкоди для просування створюють численні озера та водосховища, пише експерт. – У регіоні знаходиться безліч міст та селищ, міські бої в яких для росіян трудомісткі та смертоносні». Через все це Росія відмовилася від танкових атак і віддала перевагу більш безпечним для себе обстрілам позицій ЗСУ з далекобійних гаубиць і РСЗВ, з обмеженими піхотними і моторизованими атаками своїх виснажених і різнорідних частин.

    «Згадайте стару військову мудрість, – каже Василевскі іронічно: – Чим слабша піхота, тим сильнішою має бути артилерія».

    Тактична перспектива

    «Взяття Сєвєродонецька та Лисичанська стало б для росіян важливим кроком у досягненні декларованої політичної мети зі «визволення» всієї Донецької та Луганської області, – констатує Філіп Василевскі. – Однак це мало що дасть у стратегічному плані, якщо тільки російські війська не оточать і не захоплять у полон та ліквідують десятки тисяч українських військовослужбовців. Виходячи з попередніх темпів наступу росіян, українці цілком можуть відступити в повному порядку». Нового “дебальцівського котла” явно не виходить: українська армія реагує на тиск адекватно та мінімально відступає, максимально вимотуючи супротивника.

    «Зараз українці успішно обмінюють простір на якийсь час, а без створення «котла» «окупація території цих двох областей не дасть противнику стратегічно нічого, окрім короткочасної пропагандистської перемоги», та й то лише на внутрішньоросійському «фронті», вважає Василевскі.

    «Українці показали себе дуже вправними в оборонних боях, – вважає колишній морський піхотинець Філіп Василевскі. – Вони вміють відступати під вогнем супротивника, а це один із найскладніших маневрів. При цьому вони ще встигають допомогти в евакуації місцевим жителям, навіть будучи оточеними з трьох сторін».

    Читайте також:
    Названо першу жінку, яка сяде за штурвал F/A-18 у Blue Angels

    Чому ж Донецьк та Луганськ є хибною метою для Путіна? Та хоча б тому, що окупація цих територій «не перешкоджає надходженню західної зброї та боєприпасів до України, збільшенню чисельності та бойових можливостей української армії».

    «Навіть тактичну поразку на Донбасі, – вважає Василевскі, – не було б для України стратегічною поразкою, якщо вона здатна продовжити зусилля щодо збільшення та оснащення збройних сил. Відповідно, це не буде і стратегічною перемогою для Росії. Російські військові витрачають сьогодні тисячі життів, поступово майже в стилі Першої світової війни, наступаючи на територію, яка не має реальної стратегічної цінності, – резюмує експерт. – Росія веде війну на виснаження. У минулому СРСР було достатньо сил, щоб зробити таку стратегію ефективною. Однак сьогодні Росія більше не має механізмів для набору, навчання, оснащення, офіцерського складу та розгортання значної кількості нових військових формувань».

    Втрати та уроки історії

    За оцінками Філіпа Василевського, тільки до кінця першої фази війни на початку квітня Росія вже втратила близько 10 тисяч солдатів убитими в бою (killed in action, KIA) при загальній кількості безповоротних втрат 35 – 38 тисяч (до безповоротних втрат зазвичай відносять також тяжко поранених, полонених, які зникли безвісти і дезертирували – всіх тих, хто не повернеться до ладу в найближчій перспективі). З урахуванням даних британської розвідки, зараз експерт називає можливу кількість втрат російської армії як мінімум у 15 тисяч убитими, а загальні втрати на початок червня – приблизно 50 тисяч осіб.

    Хто їх замінить? – Задається питанням Василевскі. – 130 тисяч російських призовників, покликаних з 1 квітня 2022 року, не повинні вирушити в зону бойових дій (хоча багато хто вирушить). У міру того, як до населення доходять чутки про жахливі бойові умови, набір контрактників ускладнюватиметься. Ймовірно, це вже сталося, – розмірковує експерт, – якщо прийнято рішення допустити добровольців 50-річного віку».

    Але найсумніше для Росії, що й мобілізація не врятувала б: «Збільшення призову не може компенсувати нестачу рекрутів у країні, де ухилення від військової служби практично є національним видом спорту, – із сарказмом зазначає Філіп Василевскі, виявляючи знання російських реалій. – Путін, ймовірно, побоюючись соціальних хвилювань, не використав можливості оголосити війну та загальну мобілізацію у “День перемоги 9 травня”».

    Однак і цим російські проблеми з кадрами не…

    Схожі новини

    LEAVE A REPLY

    Please enter your comment!
    Please enter your name here

    Залишайся на зв'язку

    0FansLike
    0FollowersFollow
    3,430FollowersFollow
    0SubscribersSubscribe

    Останні новини