Різке зростання інфляції призвело до збільшення кількості бідних у країнах, що розвиваються, на 71 мільйон осіб за три місяці, починаючи з березня 2022 року, попереджає Програма розвитку ООН (ПРООН) у доповіді, опублікованій у четвер.
У міру зростання відсоткових ставок у відповідь на стрімке зростання інфляції існує ризик спровокувати подальшу рецесію, яка ще більше посилить кризу, прискорюючи та поглиблюючи бідність у всьому світі, повідомляється у доповіді.
Країни, що розвиваються, зіштовхнулися зі виснаженням бюджетних резервів і високим рівнем суверенного боргу, а також зі зростанням відсоткових ставок на світових фінансових ринках, стикаються з проблемами, які неможливо вирішити без термінової уваги з боку світової спільноти.
Схожі новини:
Аналіз 159 країн світу, що розвиваються, показує, що стрибки цін на основні товари вже надають негайний і руйнівний вплив на найбідніші домогосподарства, з явними гарячими точками на Балканах, в країнах Каспійського регіону та Африки на південь від Сахари (зокрема, в регіоні Сахель), згідно з оцінок ПРООН.
«Безпрецедентний стрибок цін означає, що для багатьох людей у всьому світі продукти харчування, які вони могли дозволити собі вчора, сьогодні вже недоступні, – зазначає адміністратор ПРООН Ахім Штайнер. – Ця криза вартості життя вкидає мільйони людей у злидні і навіть голод із запаморочливою швидкістю, і разом з цим з кожним днем зростає загроза соціальних заворушень».
Політики, які реагують на кризу вартості життя, особливо в найбідніших країнах, стоять перед складним вибором. Проблема полягає в тому, як збалансувати значну короткострокову допомогу бідним і вразливим домогосподарствам у той момент, коли більшість країн, що розвиваються, борються зі скороченням бюджетного простору і боргами, що роздуваються.
Тільки пандемія COVID-19 призвела до того, що заборгованість країн, що розвиваються, досягла 50-річного максимуму і, за даними Світового банку, більш ніж у два з половиною рази перевищує їх доходи.
«Ми є свідками тривожної зростаючої дивергенції у світовій економіці, коли країни, що розвиваються, стикаються з загрозою залишитися позаду, борючись з пандемією COVID-19, що триває, величезними боргами, а тепер ще й з продовольчою і енергетичною кризою, що прискорюється», – констатує Штайнер.
Країни намагаються пом’якшити найгірші наслідки поточної кризи за допомогою торгових обмежень, податкових знижок, загальних енергетичних субсидій та цільових грошових переказів.
У доповіді наголошується, що цільові грошові перекази є більш справедливими та економічно ефективними, ніж загальні субсидії, оскільки більше половини вигод від універсальної енергетичної субсидії отримують лише 20% найбагатших людей. На відміну від цього, грошові перекази переважно отримують найбідніші 40% населення.
