Президент Байден нещодавно чітко пояснив, що будь-яке застосування Москвою ядерної зброї в ході військових дій в Україні буде «цілком неприйнятним» і «спричинить найсерйозніші наслідки». Які можуть бути ці наслідки – адміністрація Білого дому поки що не розкриває. Тому Російська служба «Голосу Америки» звернулася за поясненнями до провідних американських фахівців у військовій галузі, які у різний час служили на посаді воєначальників об’єднаних військ НАТО в Європі.
Після того, як російський президент Путін наказав привести ядерні сили країни в повну готовність і додав, що Росія застосує ядерну зброю, «якщо знадобиться для захисту нашого суверенітету», провідні військові експерти країн-членів НАТО забили на сполох. РРРисок ядерного військового конфлікту через війну в Україні, кажуть багато хто з них, зараз – набагато вищий, ніж це було, скажімо, в ході Кубинської кризи 1962 року. А тоді, як відомо, ядерна війна між США та Радянським Союзом ледь не розпочалася.
«Коли по-справжньому уявляєш собі, наскільки коротка доріжка, яка веде від Путіна, що відчуває себе скривдженим, до кінця всього живого на Землі, то починаєш розуміти, що це просто божевілля», – зазначив у твіттері Кієран Хілі, професор соціології з Дьюцького університету в штаті Північна Кароліна.
Зараз по всій території Російської Федерації розкидано понад десяток так званих «об’єктів С» 12-го Головного управління Міністерства оборони Росії, якщо вірити розвідданим, опублікованим дослідницькими центрами в США. Основна функція даних об’єктів – охорона складованих ними тисяч ядерних боєприпасів різної потужності, від ракетних боєголовок до водневих бомб.
Як вважають західні аналітики, сьогодні Росія може оперативно застосувати лише один вид ядерної зброї: балістичні ракети, розміщені на суші або на підводних човнах. Але якщо Кремль завдасть удару, включаючи і ядерний, чи зможе Північноатлантичний альянс відбити такий напад?
«Насамперед НАТО має весь необхідний потенціал і можливості для того, щоб оборонятися, – розповів Російській службі «Голосу Америки» генерал у відставці Філіп Брідлав (Philip Breedlove), колишній верховний головнокомандувач Об’єднаними силами НАТО в Європі. – У міру того, як ми бачимо невдачі російських сил в Україні, ми приходимо до висновку, що Росія втратила частину здатності вести військові дії із застосуванням різних пологів військ – тієї здібності, якою, як ми думали, Росія мала і яку ми називаємо “маневреною”. война”, маю на увазі великі операції, і координацію лише на рівні дивізій і корпусів.
Ми бачимо, що Росія нездатна добре координувати в Україні дії навіть окремих невеликих підрозділів, не кажучи вже про великі. Тому можу сказати, що, порівнюючи конвенційні збройні сили в пропорційній кількості, я повністю впевнений, що військам НАТО було б під силу таке бойове завдання. Бойовий потенціал НАТО повністю дозволяє, за потреби, здолати Росію на полі бою. Але, при цьому, НАТО має ще багато зробити в плані бойової готовності, яка викликає занепокоєння, про що йшлося і на нещодавньому саміті НАТО в Мадриді.
На саміті також обговорювалося питання про приведення у високий рівень готовності 300 тисяч військ, що було б серйозним рішенням. Як ви знаєте, у 2014 році, коли Росія теж вторглася в Україну – вперше до Криму, вдруге до Донбасу – я обіймав посаду “сакура” (SACEUR – Верховний головнокомандувач силами НАТО в Європі – прим. ГА), і НАТО тоді здійснило найбільшу на той момент модернізацію структури своїх сил у цій сфері: ми привели у стан підвищеної готовності 40 тисяч військ. Тепер ми говоримо про набагато більший за розміром контингент.».
«Щодо ядерної складової питання, – продовжує генерал Бридлав, – то так, я вважаю, що ми маємо серйозно сприйняти слова пана Путіна, Валерія Герасимова та інших його сподвижників про те, що вони готові застосувати ядерну зброю. Але також я хочу сказати, що це не повинно утримувати нас від того, щоб діяти правильно на традиційному полі бою в Європі прямо зараз. Якщо ми дозволимо, щоб погрози та слова пана Путіна щодо Третьої світової війни утримували нас від [правильных] дій, то ми будемо обмежені у своїх діях і через два роки, і через чотири, тощо».
Один такий російський «об’єкт C», що називається «Білгород-22», розміщується всього за сорок кілометрів від українського кордону. Аналітик Ерік Шлоссер з політологічного інституту “Атлантична рада” (Erik Schlosser, Atlantic Council) наводить оцінку фахівців швейцарського центру “Проект російські ядерні сили” (Russian Nuclear Forces Project), згідно з якою військовому командуванню РФ знадобиться лічені години, щоб доставити ці ядерні озброєння. військові бази та привести їх у бойову готовність. НАТО зараз може зафіксувати всі ці пересування сучасними засобами спостереження, що дає Заходу деякий час на дії у відповідь, але чи буде це достатньо?
«Я думаю, близькість російсько-українського кордону до [остальной части] Європи і те, що цей кордон проходить сушею, підвищує ризики ще більше. Напевно, цей фактор робить ситуацію ще тривожнішою, ніж під час Кубинської кризи, – поділився з Російською службою «Голосу Америки» генерал у відставці Джеймс Джонс (James Jones), колишній головнокомандувач сил НАТО в Європі. – Як ми знаємо, психологія НАТО насамперед оборонна. Навіть під час холодної війни НАТО ніколи не планувало зробити перший постріл. У нинішній ситуації Володимир Путін вже зробив перший постріл, не проти країни, що входить до НАТО, але проти України – партнера НАТО, і це – значний момент. Я думаю, альянсу слід не втрачати згуртованості, і всіма силами спробувати продемонструвати пану Путіну серйозність своїх намірів, чи то Балкани, чи східного флангу НАТО. Я думаю, пан Путін вже дуже розчарований тим, що внаслідок його дій НАТО незабаром збільшиться ще на дві країни – Фінляндію та Швецію. До того ж, російська армія продемонструвала, що її [профессиональный] рівень – досить низький. Мені не здається, що НАТО готове послати в Україну війська, але нам необхідно виявляти рішучість і не відмовлятися від цього варіанту на випадок, якщо Путін просуватиме свої війська на Захід».
«Ідея застосування ядерної зброї саме в цій війні була б украй, вкрай значним кроком, який, я сподіваюся, не буде здійснений, – продовжує генерал Джонс. – Політичному керівництву НАТО слід зробити все, щоб утримати Володимира Путіна від того, щоб навіть подумати про це як про наступний крок… Тому що, якщо перетнути цю межу, ніхто не знатиме, чим усе закінчиться… Це не те, чого прагнуть НАТО і Сполучені Штати. Цього треба уникнути за всяку ціну».
На сьогодні західні фахівці вірять, що ядерної військової кризи в Європі можна уникнути. Наріжним елементом західної ядерної стратегії частина їх називає політику рішучого стримування. Інакше кажучи, у разі будь-якого застосування Москвою ядерної зброї в ході конфлікту в Україні, реакція НАТО та Сполучених Штатів має бути такою, щоб кардинально вплинути на подальшу тактику Кремля і, зрештою, примусити її до зниження ескалації.
