Безперервна низка жорстких вироків щодо антивоєнних активістів, опозиційних політиків і журналістів викликана прагненням влади залякати суспільство і тим самим утримати його під контролем.
Такої думки дотримуються опитані Російською службою «Голосу Америки» російські правозахисники.
Нагадаємо, напередодні активіста з Кемеровської області Булата Шумекова засуджено місцевим судом до семи років колонії через публікацію відео про війну в Україні. Справа проти нього спочатку порушили за так звані фейки про армію Росії, а потім посилили звинувачення.
Схожі новини:
За день до цього знову ж таки за «фейки» автора телеграм-каналу «Протестний МДУ» Дмитра Іванова засудили до 8,5 років колонії. У Росії за вбивство дають менше.
Раніше за аналогічною статтею тривалі тюремні терміни отримали політики Ілля Яшин, Олексій Горінов, журналістка RusNews Марія Пономаренко та багато інших.
Нагадаємо, до поняття «дискредитація» у російському законодавстві відноситься, зокрема, слово «війна», яке вживається в контексті бойових дій в Україні, замість визначеного зверху визначення «спеціальна військова операція».
За оцінкою правозахисників, стаття про «фейки» фактично засновує військову цензуру в країні з наслідками, що обтяжують. Насправді це позбавляє людей права висловити свою думку.
«Влада за рахунок репресій намагається утримати контроль над суспільством»
Вироки у путінській Росії стали вже цілком сталінськими, зауважив в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» директор центру Сахарова. Сергій Лукашевський. За його словами, терміни за «фейки» перевищують навіть терміни за статтею про антирадянську пропаганду у брежнєвські роки.
«Наразі вал кримінальних справ щодо антивоєнних активістів, що спостерігається, частково пояснюється логікою самої репресивної машини, – додав він. – Якщо їй дається інструмент, вона має його використовувати, і краще на всю котушку. Силовики повинні звітувати за свою роботу, а верховна влада вимагає від них жорсткості. Згадаймо хоча б путінський виступ на колегії ФСБ, де президент закликав боротися, як він висловився, з цією “мерзотою”, маючи на увазі опонентів влади, і особливо згадав поширення «неправильної» інформації в соціальних мережах та в Інтернеті».
Щодо суті репресивна політика, то вона пояснюється тим, що насправді становище Кремля не таке стійке незважаючи на опитування, які, як здається, створюють відчуття, міцності позицій влада, розмірковує Сергій Лукашевський: «Але навіть зараз приблизно 10% респондентів відкрито заявляють при опитуваннях, що не підтримують війни. Вони не бояться зізнатися у цьому. Ще приблизно 30%, якщо дивитися на дані соцдосліджень, відмовляються говорити на цю тему. Потенційно це також масив антивоєнних настроїв. У сукупності виходять вельми солідні цифри, і влада має чого боятися».
Крім того, більш поглиблені дослідження громадської думки показують, що насправді у значної частини населення підтримка війни є дуже поверховою, констатував правозахисник.
«Вони просто солідаризуються з якоюсь установкою, що йде зверху, що так зване СВО треба підтримувати, але самі не налаштовані провоєнно. Відповідно, населенню треба показувати, що публічне вираження антивоєнної позиції суворо карається. Влада за рахунок репресій намагається утримати контроль над суспільством. Інших методів вони не мають. Поки що вони все ще дотримуються точкових репресій. Куди хитнеться маятник далі – покаже час. Як видається, тут багато залежатиме від стану справ на фронті», – резюмував директор центру Сахарова.
«Репресії – руйнівний інструмент»
Сьогодні вчасно проводити деякі паралель зі сталінським часом, вважає співголова Московської Гельсінської групи В’ячеслав Бахмін. Тоді, нагадав він, переважна більшість населення теж начебто підтримували вождя і мало не обожнювали його, а влада все одно здійснювала безперервний терор.
«Причому, репресії застосовувалися не лише до тих, хто з чимось не згоден (таких на волі вже не залишалося), а й стосовно практично всього народу, – підкреслив співрозмовник «Голосу Америки». – Ось, здавалося б, що Сталіну було боятися? Але ж боявся. Мабуть, це закладено у природі всіх диктаторів».
І сьогодні, незважаючи на сприятливі результати опитувань, які показують, як багато людей підтримують політику президента, страх Кремля, що все може різко змінитися, відчувається, вважає В’ячеслав Бахмін: «Для того, щоб цього не сталося, на думку влади, потрібно весь час тримати населення у мобілізаційному стані. А цього краще досягати, коли є вороги – не лише зовнішні, а й внутрішні, з якими треба боротися невтомно».
Водночас правозахисник зізнався, що важко зрозуміти, чому зараз за висловлення власної думки, яка нехай і йде в розріз з офіційною політикою, суди видають такі великі терміни.
«Очевидно, це йде від бажання налякати всіх і одразу, домогтися, щоб незадоволені принаймні мовчали, щоб народ став безсловесною масою. Хоча все одно пояснити сваволю логічно складно. Це нагадує поганий сон, наповнений абсурдом. Збоку може здатися, що політика, що проводиться Кремлем, цілком успішна. Але це, якщо зовсім не замислюватись про майбутнє країни. Насправді все невблаганно рухається до повного краху. І він може наступити набагато швидше, ніж багатьом здається. У будь-якому разі репресії – руйнівний інструмент», – підсумував співголова Московської Гельсінської групи.
