У заяві, опублікованій 22 лютого, напередодні річниці російського вторгнення в Україну, Міжнародний олімпійський комітет знову рішуче засудив військові дії як – цитата – «явне порушення Олімпійського перемир’я та Хартії» та підтвердив, що заборона на проведення міжнародних спортивних змагань у Росії та Білорусі та введені у 2022 році санкції продовжують діяти.
При цьому голова МОК Томас Бах допустив можливість участі спортсменів з Росії та Білорусі, які не підтримують війну, в нейтральному статусі. У відповідь представники урядів 35 країн, у тому числі США, звернулися до МОКу з вимогою роз’яснити, як виглядатиме «нейтралітет» спортсменів з Росії та Білорусі, якщо комітет дозволить їм брати участь у Іграх у Парижі 2024 року.
Слава Маламуд, спортивний журналіст прокоментував: «Російська делегація виступала під нібито нейтральним прапором на зимовій олімпіаді в Пхенчхані, як олімпійські атлети з Росії та на літній олімпіаді в Токіо, як і в Пекіні, як команда ДКР під білим без свого гімну, але мої колишні колеги у російській спортивній пресі це абсолютно проігнорували і нікого це не цікавило. Усі досягнення російських спортсменів висвітлювалися як перемога та тріумф Росії, завжди використовувався російський триколор у всіх статтях та у всіх відеосюжетах із цих ігор усередині Росії. І ці спортсмени використовувалися як жива пропаганда, більше того, після того як у Пекіні спортсмени з нібито команди ОКР повернулися до Москви, вони буквально тут же виступили на мітингу на підтримку війни з буквами Z. Вони були представлені як уособлення російської фізичної переваги і російського могутності, зокрема військового. Тому, по-перше, це на тлі всього цього абсолютно безглуздо звучить твердження, що спорт і політика не мають жодного стосунку. У Росії її ніколи не існували окремо друг від друга. А по-друге, цілком очевидно, що під яким би статусом, під яким би прапором, якою б назвою спортсмени Росії не були на Олімпійських іграх, для Росії вони завжди будуть представниками Росії, які, як пишуть і завжди писали з часів Радянського Союзу. захищають честь батьківщини”.
Схожі новини:
«МОК у якийсь момент доведеться визнати, що спорт і політика перемішані, і, можливо, замість того, щоб говорити про проведення мирної Олімпіади, міжнародний комітет міг би використовувати її як платформу для того, щоб сказати, що якщо ви не складете зброю, ви не можете брати участь у Іграх, визнавши, що у спорті є політика, та використовуючи її для зміцнення світу. МОК розглядає можливість дозволити спортсменам з Росії та Білорусі змагатися під нейтральним статусом, маючи на увазі, що атлети не мають жодного відношення до дій своєї країни, коли натомість ця могутня, багата організація може сказати: ми збираємося відстоювати свою позицію та відстоювати світ, караючи країну. МОК стверджує, що не може цього зробити, бо зіткнеться із судовими позовами через дискримінацію. Це новий аргумент, раніше його не було», – додав Тім Багхерст, директор центру спортивного коучінга Університету штату Флорида.
Серед тих, хто підписав звернення до МОК, – офіційні особи країн, представники яких склали 20% від загальної кількості спортсменів на останніх літніх Олімпійських іграх у Токіо: США, Великобританії, Франції, Канади та Німеччини. Інші країни, такі як Польща, Латвія, Литва та Данія, пропонували піти ще далі та бойкотувати Ігри у разі допуску росіян. Про це говорив і президент України Володимир Зеленський, який закликав не допускати росіян до Олімпіади, доки триває російська агресія на території його країни.
Боб Барні, дослідник олімпійського руху Західного університету Канади вважає, що «з точки зору МОК та спортсменів усього світу, включаючи українських спортсменів, атлети принесли достатньо жертв в історії через бойкоти та винятки з Ігор. В Олімпійській хартії є пункт про те, що МОК має зробити все можливе, щоб спортсмени могли брати участь у Іграх незалежно від позиції урядів, релігії, статі тощо. Це суперечать один одному точки зору, і я можу зрозуміти позицію кожної із сторін. Але, якби ви запитали мене, кого я особисто підтримую, то я б відповів – спортсменів, які можуть брати участь із певними застереженнями, про які МОК має подбати. Як вони це зроблять, вже їхня справа». “Є різниця між офіційним несхваленням дій своєї країни та розумінням того, що спортсмени, ймовірно, не причетні до політики країни на повсякденній основі. Цей урок ми повинні були добре засвоїти, на мій погляд, коли Сполучені Штати та багато інших країн не поїхали до Радянського Союзу 1980-го на Олімпіаду в Москві, а потім у 84-му Радянський Союз та інші країни відповіли тим самим, не приїхавши в Лос-Анджелес. Це насправді зашкодило лише самим спортсменам і нічого не вирішило з погляду війни в Афганістані, яка не закінчилася, жодної успішної мирної ініціативи не з’явилося. Спортсмени не могли змагатися, присвятивши так багато часу та сил тому, щоб дістатися Олімпіади. МОК намагається запровадити санкції щодо країн, але не щодо спортсменів», – додав Дейв Лант, історик Університету штату Юта.
Експерти переконані, що в МОК повинні прислухатися до думки країн, які висловили стурбованість щодо можливого допуску спортсменів з Росії та Білорусі з урахуванням війни, що триває в Україні. У МОК, у свою чергу, посилаються на представників Управління ООН з прав людини, які вважають, що спортсмени не повинні стикатися з дискримінацією лише на підставі наявного паспорта.
