Премія державного секретаря США «Найвідважніші жінки світу» вже 18 років присуджується жінкам, які демонструють виняткову хоробрість, силу та лідерство у боротьбі за мир, справедливість, права людини, гендерну рівність та рівноправність, а також розширення прав та можливостей жінок та дівчаток – найчастіше з великим особистим ризиком та жертвами.
З 2007 року Держдепартамент нагородив цією премією понад 190 жінок із 90 країн світу.
Зазвичай урочиста церемонія нагородження проходить у будівлі Держдепартаменту, але з минулого року Перша леді США вирішила перенести її до Білого дому для того, щоб надати лауреатам, за її словами, найбільшу сцену, яку ми тільки можемо.
Цього року з рук Джил Байден та держсекретаря Ентоні Блінкена нагороду отримали 12 жінок. Серед нагороджених – адвокат із М'янми, захисник прав інвалідів з Афганістану та вчителька з Еквадору.
Схожі новини:
Одна з лауреатів, Марта Беатріс Роке Кабельо, не змогла бути присутньою на церемонії, оскільки їй не дозволили залишити свою країну – Кубу.
«Ваш приклад мужності може надихнути інших на такі вчинки, як великі, так і малі, – заявила на церемонії Джилл Байден. – Це ніби пісня майбутнього, що відгукується в нас, щоб ми теж могли стати шукачами справедливості, захисниками свободи».
Серед цьогорічних лауреатів також – білоруська правозахисниця Ольга Горбунова. Ольгу затримали у листопаді 2021 року і посадили на півроку до СІЗО за «організацію групових дій, які грубо порушують громадський порядок», а саме – за організацію жіночих маршів у 2020 році.
«Рівно два роки тому в цей же час на початку весни я була у СІЗО, а дев'ятого березня рівно два роки тому ліквідували організацію „Радислава” – притулок для жінок та дітей, які постраждали від домашнього насильства, – каже Горбунова. – Я ніколи в житті тоді, перебуваючи в СІЗО, не подумала, що я поїду з Білорусі, що я в такий спосіб покину свій будинок нелегально, з такою небезпекою для мене та моєї родини. Я не думала, що стану політиком. Я не думала, що я продовжу цей активізм. Продовжу говорити голосно про ті проблеми, про жах, які зараз відбуваються в Білорусі. І я, звичайно, не думала, що я буду удостоєна такої нагороди. І що вся невидима праця величезної кількості жінок у Білорусі, які десятиліттями боролися за гендерну рівність, буде так високо оцінена такою нагородою».
Горбунова присвятила своє життя захисту прав жінок, дітей, спільноти ЛГБТ та інших маргіналізованих груп у Білорусі. Протягом двадцяти років вона керувала одним із небагатьох притулків для дітей та жінок у Білорусі, які постраждали від домашнього насильства.
«Я не з чуток знаю, що таке домашнє насильство, – розповідає Ольга. – І я є представницею ЛГБТ-спільноти, я знаю, що таке дискримінація, я знаю, як це страшно бути відкритою. І, безперечно, це завжди знаходило в мені відгук. І я намагалася в першу чергу працювати над собою і шукати десь у собі цей ресурс, цю сміливість – говорити про те, хто я, що мене турбує, чому я вважаю, що так не повинно бути, так неправильно, і чому дискримінація наводить до насильства. Насильство призводить до смертей. І що від цього ніхто не виграє: ні держава, ні суспільство, ні люди, ні я у своєму особистому житті, боячись за дочку, боячись за себе. Тому, на мій погляд, від ґендерної рівності та взагалі від соціальної справедливості, де всі вразливі групи почуватимуться в безпеці, виграють усі. І ми всі, безумовно, маємо до цього прагнути».
Сьогодні Ольга Горбунова – представниця із соціальних питань створеного Світланою Тихановською Об'єднаного перехідного кабінету білоруських демократичних сил.
«У мене на майці зображено портрет білоруської політв'язня Галини Дербіш, – пояснює правозахисниця. – Вона знаходиться в колонії, їй 61 рік, має онкозахворювання, проблеми з серцем, і їй дали 20 років за нібито злочини, які вона не робила. Це довічний термін для людини, якій 61, і яка має такі проблеми зі здоров'ям. І таких як Галина у білоруських в'язницях тисячі людей. Лише нашим правозахисникам відомо понад 1600 прізвищ політв'язнів, а ми знаємо, що це верхівка айсберга. Але й люди, які перебувають не у в'язниці, не в колоніях, вони також перебувають у величезній небезпеці. Репресії не припиняються, 20-30 затримань відбуваються щодня по всій країні. Тому, напевно, найголовніше, що я хотіла б сказати політв'язням: “Ми не забули. Ми щодня боремося за те, щоб знайти шляхи визволення людей із в'язниць”. А решті білорусам і білорусам просто: “Бережіть себе! Здоров'я, життя, свобода – це найголовніша цінність».
Горбунова вважає, що міжнародне співтовариство має докладати більше зусиль зі звільнення політв'язнів та шукати нові способи для цього:
«Політв'язні – це глобальна проблема для цієї планети на сьогоднішній день. Понад один мільйон політв'язнів у багатьох країнах цього світу, місцями дуже несправедливого світу. І я вважаю, що людське життя – це найголовніша цінність, якої ми повинні прагнути як демократичне суспільство. Тому для звільнення політв'язнів ми маємо використовувати усі можливі інструменти. І якщо ми бачимо вже стільки років, як не є ефективною історія з нарощуванням тиску, санкційного тиску, політичної ізоляції, що режим Лукашенка не відпускає людей, то ми повинні шукати інші методи. Ми повинні шукати країни-союзниці, посередників, які допоможуть провести ці гуманітарні переговори та домогтися звільнення людей на будь-яких умовах, бо люди вмирають. У білоруських в'язницях уже трапилося п'ять смертей. Це мінімум, що ми знаємо, що там відбувається. Шестеро людей знаменитих громадських і політичних діячів зникли, вони перебувають у стані інкомунікадо. Понад рік ми нічого не знаємо ні про Марію Колесникову, ні про Сергія Тихановського, ні про Віктора Бабаріко та інших. Тож це вкрай небезпечна ситуація. Люди проходять через насильство та тортури, через ШІЗО, карцери, до них не пускають лікарів та не приймають медикаменти імпортного виробництва. Люди там вмирають. Тому нам потрібна ця підтримка, нам потрібна ця допомога, щоб нам допомогли врятувати громадян Республіки Білорусь, яких зараз убивають у в'язницях».
